Цінності вбивають, і це не завжди метафора

«Ознакою дійсно видатного розуму є здатність одночасно утримувати в свідомості дві протилежні ідеї і нормально функціонувати» — Френсіс Скотт Фітцджеральд.

З 2009 року я працюю з темою цінностей у бізнесі, психології та стратегічних змінах як з найважливішим елементом, як з основою для прийняття рішень. Сучасне масове розуміння цінностей як моральних орієнтирів багато в чому сформоване християнською традицією. Але все-таки це поняття досить складне. Слово «цінності» — це метафора. Проблема в тому, що ми вживаємо його одночасно для різних явищ. Ось що вийшло після розплутування.

Цінності-об'єкти — це все, що можна порахувати: гроші, майно, рейтинги, аудиторія, статусні показники. Цінності-концепції — те, що кожен може трактувати по-своєму. У кожного власне розуміння того, що таке професіоналізм, розвиток, команда, партнерство… Цінності-стани — свобода, віра, надія, любов… Вони відрізняються тим, що переживаються як внутрішній досвід, а не лише як ідея. Стани можна відчути в тілі. І тому вони універсальні та здатні проникати крізь рівні.

Коли цінності стають небезпечними Вони починають руйнувати, коли сакралізуються: стають єдино правильними, вищими за все інше і нічим не врівноваженими. Тому зараз, у наші непевні часи, нам потрібні ціннісні пари — пари пов'язаних однією ідеєю полярних станів, однаково важливих і таких, що підтримують та врівноважують одне одного.

Віра без Сумніву перетворюється на фанатизм радикального фундаменталізму. Сумнів без Віри паралізує мислення. Цілісність перетвориться на ригідність без Вразливості. Вразливість без Цілісності стане чиїмось ресурсом, поживою. Гідність без Зв'язку зіткнеться з самотністю. Зв'язок без Гідності — прямий шлях до залежності. Корпоративна одержимість Розвитком без Стабільності загрожує банкрутством. Стабільність без Розвитку — теж. Свобода без Відповідальності перетворюється на свавілля. Відповідальність без Свободи — на форму неволі.

Коли ми мислимо парами станів, відбувається кілька позитивних речей. Ми починаємо бачити суть, що надає глибини. Ми досягаємо рівноваги. Ми бачимо нелінійний шлях. І люди, і компанії охоче працюють у парадигмі ціннісних пар. Я вважаю, що цінності взагалі не треба декларувати, але треба робити їх основою, опорою, фільтром для прийняття рішень. І також не треба соромитися своєї складності.

Майже всі великі біди починаються там, де одна цінність стає священною. А зрілість починається там, де людина, організація або суспільство здатні утримувати дві сили разом.