Про тендери, конкурси і чесні правила
Вже тиждень Фейсбук обговорює історію з крадіжкою креативної ідеї. Коротко: МХП оголосив відкритий неоплачуваний тендер/конкурс на креативну ідею, агенція взяла участь, їй сказали, що ідея не відповідає брифу, але за ще якийсь час агенція побачила свою ідею втіленою в ТВ-ролику. МХП пояснив, що їхнє внутрішнє креативне агентство мало схожу ідею, її і втілило. Але чомусь у фіналі конкурсу про це нічого не сказав.
Мене тішить однозначна реакція креативної спільноти, яка підтримала агентство. Тішить нормальність оплачуваних тендерів, зрозумілих брифів, прозорих процедур, чітких критеріїв, зворотного зв'язку для фахових учасників та дружня реакція спільноти, яка загалом одна одній конкуренти. Що означає, що ринок зрілий, є система координат і правила.
А тепер про інше — про різницю, яку ця ситуація підсвітила. Про те, що відбувається на ринку «Громадянського суспільства — Фондів НДО». Конкурси (звісно, неоплачувані) з розмитими цілями, безрозмірними аплікаційними формами, двомісячними термінами розгляду, повна відсутність зворотного зв'язку (добре, якщо хоча б «ні» скажуть). І треба розуміти, що на боці ГО-шок, які беруть участь у цьому марафоні фрустрацій, працюють не найбагатші і найсильніші люди. І вони навіть зворотного зв'язку не отримують — тобто не розуміють, чому їхній проєкт не пройшов.
Як думаєте, можна взагалі працювати в таких умовах і зберегти ментальне здоров'я, на яке часто ці самі гранти виділяються? Як правило, це вчорашні й сьогоднішні волонтери й волонтерки, які заповнюють усі ці заявки уривками між допомогою комусь, піклуванням про дітей, заробляємо грошей на життя та звітуванням, якщо комусь із незрозумілих причин пощастило й дали грант із розряду «от тобі 10 000 не на те, що тобі реально треба, а ось на такі цілі, і прозвітуватися не забудь». Уся ця «культура» в попіл випалює громадянське суспільство, відсоток вигоряння якого і так під 100%.
Звичайно, так йдуть справи не у 100% випадках. Є нормальні фонди і нормальні конкурси. Найчастіше це приватні фонди, до речі. Але ринок дикий, це треба визнати! Іронія в тому, що найменш цивілізовано щодо конкурсів поводяться великі й шановані американські та європейські фонди. І всі мовчать — тому що це нібито звичайна справа, це нібито нормально.
Та ні ж, не нормально. Нормально — або оплачуваний конкурс із безрозмірними заявками, або короткі швидкі конкурси ідей/проєктів на етапі первинного добору за чітким ТЗ із доопрацюванням проєктів/переможців. Нормально, коли дають зворотний зв'язок, і це є основою для розвитку, а не дорогою в депресію. Нормально знати імена-прізвища членів конкурсної комісії. Нормально, коли всі учасники отримують список переможців і можуть подивитися їхні заявки. Чи я не права?