Повільно — це і є норма

Багато з нас живуть з почуттям провини за те, що рухаються занадто повільно. Хтось інший починає і розвиває проекти, виходить на нові ринки, завершує старе і починає нове. Технології не стоять на місці. Люди щодня вчаться чомусь новому. Навички застарівають, професії змінюються і розпадаються на нові спеціалізації... і все якось дуже швидко... «швидше, ніж я думаю, ніж я відчуваю, вирішую, роблю…»

Частину свого часу я живу в домені стартапів, де швидкість за замовчуванням ніби вища. Але подивіться на їхні прес-релізи, на рік заснування. Більшості команд, які отримали перше негрантове фінансування, 2+ роки. Більшості стартапів, які отримують перше серйозне фінансування, 5+ років. Історія запусків Product Hunt — про те ж саме.

Найбільша швидкість просування, за моїми спостереженнями, у традиційного бізнесу, оскільки у нього невизначеність нижча. Зовсім не у стартапів (за винятком мілтек).

У світі взагалі мало що рухається швидко. Той же ШІ розігнався в останні 2 роки, а до цього 10+ років повільно намацував шлях. І не факт, що шлях розвитку ШІ через LLM стане успішним і основним.

Підніміть свої архіви, подивіться резюме зустрічей 5-річної давності. Правда, мало з запланованого сталося і дало результат? Концепція, бізнес-модель і продукти вже інші. Люди, з якими працюєш, спілкуєшся, співпрацюєш — теж інші. Комунікації — зовсім інші.

Процес досягнення стратегічних цілей у світі інновацій рухається повільно. 3 кроки в різні боки, 1 назад, 2 вперед… Процес досягнення «успіху», «мети» — нелінійний, здебільшого складається з помилок і майже випадкових знахідок. Невипадкових, якщо пошук таких речей методологічно технологізований. Але «в це» мало хто вміє. Просування відбувається повільно, за умови, що є відчуття загального напрямку і наполегливість. І відносини з іншими людьми, у яких теж є наполегливість і відчуття напрямку.

Висновок наступний. Повільно — це і є норма. Більшість з того, що ми позначаємо як швидкість — просто суєта.